Серед безлічі думок в океані суму й щастя, через терни до зірок дивна стежка простяглася. Хтось її минає зумисно хтось на неї й не ступа, комусь іти було вже пізно на пів дорозі хтось зверта. Але боятися не треба твій шлях підкажуть почуття, й душа злітатиме до неба бо назад немає вороття, про цю стежину чули всі. Вона- не зрада, не провалля хай знає кожен в майбутті, що ім'я її- КОХАННЯ!!!