Благословенний, хто діждався сивини,
Хто на руках встиг потримати внуків,
Хто мудрості торкнувся глибини,
Скупавши в ній свої душевні муки.
Благословенний, хто дістався до зими,
Хто встиг в комори врожаї зібрати,
Хто зміг іще і внукам своїм,
Душі своєї, мудрість передати.
Благословенний той, кому дозволив Бог,
Дитячий хліб не їсти, та діждатись.
Хто може ще, із судженим своїм,
Про щось у хаті тихо сперечатись.
Бо старість – скарб, дарований не всім,
Багато хто в житті не встиг пізнати,
Яка велика радість, внуків сміх,
Яке це щастя, іх гойдати.
Радійте ж, хто дітей на ноги звів,
Хто зміг дожить, щоби онукам всміхатись,
Хто, разом з другом тиху старість стрів.
Бо вам назад не страшно огляд