Я б повернувся, мамо, та пізно дуже.
І не тому, що ніч; і не тому, що тьма.
І не тому, що став до дому я байдужим.
Матусю, просто мене більше нема.
Плач або не плач - я вже не встану.
Мене немає, мамо, зрозумій!
І не лягай разОм зі мною в яму,
ти продовжуй без мене далі йти.
Мій "брат" стріляв у мої груди,
а інший - за спиною кляв Її.
Казав, що України вже не буде!
А ми живемо на чужій землі.
Матусю, я хотів як краще. Віриш?
Вона Одна у мене, зрозумій!
Її люблю всім серцем і без міри.
Рідна, я за вас обох поліг.
Тому - живіть! Живіть мені на спокій!
Кохай Її тепер за двох!
Кохай її Дніпро, поля, степи широкі...
Кохай її, Матусю, за нас двох!
Вона Найкраща, рідна, знаєш?
Кохай її, прошу,