Моя ти рiдна Україно, На прапорi твоїм блакить, Багата й сильная країна, Де жито в колосi шумить. Пройшла страшний ти час розрухи, Голодомору i вiйни, Розправили величнi крила Твої знедоленi сини. Iз козакiв тi українцi, Що пiдняли тебе з руїн, Й поставили тебе, убогу, На рiвень iнших всiх країн. Тепер ти вiльна, Україно, Нiхто тебе бiльш не згнобить, Нiяка сила не зламає I щастя нам не вкоротить. Ми ворогiв своїх здолаєм, Могутнi станем i мiцнi, Свободу втримаєм руками Й складатимем про це пiснi. Коли ж бридкi жадiбнi руки Простягнуть вороги до нас, Згуртуєм ми свої громади, Бо вже тодi прийшов наш час. За нашу правду i свободу Життя спокiйно вiддамо, Як нашi предки воювали За наше щастя i