На дивані лежить кішка. Яка вона гарна й пухнаста! По її великих і добрих блакитних очах я розумію, що моя тваринка їсти хоче, спати або гуляти. Темно-сіра мордочка ніби завжди усміхнена. Шерсть на ній блискуча, густа і завжди тепла. Її маленькі лапки, наче одягнені в білій шкарпетки, швидко рухаються по кімнаті. Часто настовбурчені вуха говорять про те, що тварина готується до якихось наступних дій. Моя киця – найкраща!