Було багато пройдених доріг... У подругах,у друзях,у коханих Я бачила для себе оберіг, Але так рідко згадувала маму... Коли ж втрачала віру у людей, Коли життя надламувало крила, Я линула до маминих грудей, Свої невдачі в жменях приносила... Вона ж мене ховала від нещасть, А я завжди від неї так далеко, Вона ж за мене душу всю віддасть, Як відчайдушно віддана лелека... Життя таке коротке,наче мить, Адже колись її також нестане. Великодушне небо приютить, В своїх долонях спогади про маму... І розриватиметься серце від жалю, Я так багато їй не доказала, О,небо,як же я її люблю, І хочу щоб ніколи не вмирала... Я плачу знов,не вистачає слів, Живою маму бачити-це щастя, Любімо серцем наших матері