ВІДВЕЛИ ДУШУ
Моя цьоця із Цетулі бульбу посадила
І до стрини з Черниляви нині подзвонила.
- Як ся маєш, Марисуню, вікна вже помила?
Чи до церкви сповідатись ти уже ходила?
- Та ходила'м, Катерино, але знов згрішила,
іще більше собі гріхів, певно, наробила...
Хтось купив у селі ферму і розвів там свині,
то ж сморід у Черниляві, як в ямі помийній.
Чернилявці терпеливі. Та терпець урвався,
наказали, щоби фермер вже з села забрався.
Я на мітингу сказала, - каюся й понині,
щоб той фермер жінці "пахнув", як нам його свині...
- Марисуню, то пусте, той сморід - не горе...
а от кум в генпрокурорах, ото наше горе.
А ще чула я , Марисю, куди правду діти,
керувати нами будуть всі, хто без освіти.