ДУША СОЛДАТА
Лежить солдат, серце не б’ється,
Не встане більше, не всміхнеться...
Жорстоко так, несправедливо
Країну кров'ю всю залило.
Лежить солдат, ридає мати -
О Боже!, як Ти міг забрати
Мого улюбленого сина?
Чому ж любив він Україну більш за життя???
Плаче дружина, любов її така глибока...
Та прийде хлопець ненароком
У сні до них, як ангел чистий,
І скаже - вбив мене цей вистріл !
Душа ж моя із вами вічно,
А ви не плачте, не журіться...
За нашу рідну Україну
Багато хто отак загинув.
Біда приходить так нежданно,
Та Бог і правда буде з нами!
А ви лиш вірте та моліться,
Моя ж душа ще вам присниться...