Дивлюся я на синє небо,
Воно ясне та прекрасне,
Щиро промінями сяє,
Та сум про маму навертає.
Мамо, моя рідна мамо,
Як мені вас не хватає.
Хоч вже виросла я мамо....
Та як хочу щось сказати,
Чи, бодай-чим поділитись,
Можна мамі довіряти,
Тільки скайп чи телефон,
Не всилі почуття ці передати.
Нажаль, далеко ти від мене,
Та розрада моя небо.
Воно одне у мене та у тебе.
Коли десь там у буденній суєті,
Йтимеш на роботу ти ,
Поглянь у верх на синє небо,
І згадаєш рідний дім,
Де чекаємо у нім.
Ми, уся твоя родина!!!!