Я хочу додому в маленьке і тихе містечко, де навіть повітря якесь надзвичайне, своє. Хоч зараз далеко, але там лишилося серце і спогади літ - життя довоєнне моє. Там звуки гармати порушують вранішню тишу, там зараз не тихо, а плаче від горя земля, лиш вітер у полі тихенько билину колише, і серед степів дух Нестора вільно гуля... Нескорене, горде, маленьке, привітне містечко - воно притулилося на перехресті доріг... Там, в отчому домі, моє залишилося серце, яскраві світлини і спогади прожитих літ...
Людмила Каплунова