Левая колонка

Валентина Левченко (Миронюк)

Последний визит: 18 ноя 2021

Фильтр

Заметки Увлечения

17 дек 2018

Ой, яке ж все біле-біле!
Світ сховався у сніги...
Все застигле, заніміле
І замерзле навкруги.
Простирадла білі вкрили
Ліс і поле, річку, сад -
Потрудились заметілі,
Постарався снігопад.
Маревом сповита днина
Припадає до землі,
Примостилась біла піна
Візерунками на склі.
На деревах волохато
Іній чари розпустив,
А бурульки коло хати
Сам Морозко почепив.
Змерзли фарби, змерзли звуки -
Це розщедрилась зима!
Сніг на вії, губи, руки
Ще й у душі намела.
Все вона запорошила
Білим снігом. От дива!
Навіть тиша сніжно-біла...
Справжня казка снігова.
В.Л. 16.12.18.

Валентина Левченко (Миронюк)

6 дек 2018

Скинув останній осінній листочок
Мій календар відривний,
Грудень за ніч перекинув місточок -
В зиму прохід крижаний.
Білі й легенькі, неначе пір'їнки,
Ніжні, мов лебедя пух,
Падають з неба іскристі сніжинки -
Аж перехоплює дух!
Аж загоряються глибоко в грудях
Щемні, бентежні вогні.
Спогад дитинства вони в мені будять,
Казку із марева снів...
...Лижі, санки! Й до найвищої гірки.
Сніжки! І щоки горять.
Замки, фортеці! До першої зірки.
Боже, яка благодать!
Потім замерзлі і розчервонілі -
В хату, де пахне борщем.
Там мама й тато. Такі молодії!..
Душу охоплює щем...
Падають, падають тихо сніжинки,
З неба нам зиму несуть.
Хай ці сріблясті, крихкі намистинки
Смуток і сум заметуть.
Хай же кружляють

Валентина Левченко (Миронюк)

31 окт 2018

Осінній листочок на вітрі бринить:
"Яка ти приваблива - неба блакить!"
Він довго вагався, хитався, тремтів,
І враз відірвався. І враз... полетів!
Його підхопила стрімка течія...
Жаринкою в небі здавався здаля.
Літав, мерехтів, і крутився, й кружляв -
Із вітром у парі він вальс танцював,
А згодом повільно упав у траву.
Та мрія здійснилась! Був сон наяву!
"Як швидко скінчився, - промовив листок, -
Мій перший, на жаль, і останній танок."
Згорить чи зітліє, попавши під лід,
Та все ж пережив він чудовий політ...
Ми мріємо в небо злетіти хоч раз,
Від буднів втекти, від турбот і образ.
Піднятися вгору - спасіння й моє,
Бо тільки політ силу й віру дає.
БайдУже, що Бог обділив нас крильми,
Та все ж д

Валентина Левченко (Миронюк)

30 окт 2018

Осінній вечір... Жовте листя...
День закриває сині очі...
Чолом холодним притулився
До мене Жовтень. Йти не хоче...
Сад поринає в сон глибокий.
І що насниться знов старому?
Осінній промінь одинокий
Збирає тіні, йде додому.
А завтра буде знов світанок,
Легким серпанком вкритий сад.
Сріблястий і холодний ранок...
Та це вже буде - Листопад.
В.Л.

Валентина Левченко (Миронюк)

24 окт 2018

Гірський Тікич зустрічає осінь

Валентина Левченко (Миронюк)

12 окт 2018

Ах, Осене, красуне золотава,
Володарко чарівної пори!
Яка ти розмаїта і яскрава,
Які чудові в тебе кольори!
У синім небі птахи відлітають,
Тумани сизі землю обняли,
Ліси в багрянім полум'ї згоряють,
І чорнобривці майже відцвіли.
Тремтить на вітрі листя і німіє,
Дощем барвистим стелиться до ніг.