Скринька Пандори
І знову – бій!... і знову – біль...
Бійці, медсестри і руїни,
Вогонь!іще...і знов – вогонь!
І все змішалося в цій прірві
На кінчиках твоїх долонь!
Безсонні ночі. Дні пророчі.
Гармати... Втрати...Автомати...
Я б – світ-за-очі, та не хочу –
У цій війні вже стільки втратив!
І знову – бій... і знову – біль!
...В шовках дрімають командори.
Прокиньсь, не сни! Хоч зазирни,
Що там, у скриньці тій Пандори!*
Допоки (хто мене просвітить?)
У нас ще будуть гинуть діти?
І знову – бій!... – спина до спи́ни,
– Тримайсь, мій брате, я прикрию!
Чому ж мовчиш ти, побратиме? –
Кричу у пеклі цім щосили!
...А він... заснув... лиш наостанок
Прошепотів якось непевно:
– Не дотягнув... дивись –