Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 29 янв 2017
Фильтр
Поделилась видео
02:17
Поделилась фотографией
Я не жінка тобі і не мати,
І не рідна сестра чи дочка,
Та молюся за тебе, солдате,
При запалених в серці свічках.
Кожне слово розтопленим воском
Розтікається, душу пече
І до тебе летить відголоском,
Оберегом, щитом і плащем.
Ой, тяжка нам судилась година,
Чашу болю п’ємо не одну…
Ти тепер – моя рідна людина,
Бо й за мене пішов на війну.
Одягнув маскувальне зелене,
У минуле нема вороття.
За моїх діточок і за мене
Ти готовий віддати життя.
Що я можу натомість віддати,
Щоб відчув - ми і справді рідня?
Як сестра, як дружина, як мати
Я за тебе молюся щодня
( Із інтернету)
І не рідна сестра чи дочка,
Та молюся за тебе, солдате,
При запалених в серці свічках.
Кожне слово розтопленим воском
Розтікається, душу пече
І до тебе летить відголоском,
Оберегом, щитом і плащем.
Ой, тяжка нам судилась година,
Чашу болю п’ємо не одну…
Ти тепер – моя рідна людина,
Бо й за мене пішов на війну.
Одягнув маскувальне зелене,
У минуле нема вороття.
За моїх діточок і за мене
Ти готовий віддати життя.
Що я можу натомість віддати,
Щоб відчув - ми і справді рідня?
Як сестра, як дружина, як мати
Я за тебе молюся щодня
( Із інтернету)
Притча про Церкву
Коли чоловік був ще дитиною, бабуся завжди говорила йому: Внучку, от виростеш ти великий, і коли буде тобі на душі важко – ти йди до храму, тобі завжди там легше буде.
Виріс чоловік. І стало йому жити якось невимовно важко. Не було сил терпіти. Згадав він пораду бабусі і пішов до церкви. А там до нього підходить хтось: не так руки тримаєш! Інша підбігає: не так стоїш. Третя бурмоче: не так одягнутий. Ззаду штурхають: неправильно хрестишся.
А тут підішла одна жінка і каже йому:
— Ви б вийшли із храму, купили собі книжку про те, як себе тут вести, потім би і заходили.
Вийшов той чоловік з храму, сів не лавочку і гірко заплакав. І раптом, чує він голос:
— Чого ти, дитя моє
Коли чоловік був ще дитиною, бабуся завжди говорила йому: Внучку, от виростеш ти великий, і коли буде тобі на душі важко – ти йди до храму, тобі завжди там легше буде.
Виріс чоловік. І стало йому жити якось невимовно важко. Не було сил терпіти. Згадав він пораду бабусі і пішов до церкви. А там до нього підходить хтось: не так руки тримаєш! Інша підбігає: не так стоїш. Третя бурмоче: не так одягнутий. Ззаду штурхають: неправильно хрестишся.
А тут підішла одна жінка і каже йому:
— Ви б вийшли із храму, купили собі книжку про те, як себе тут вести, потім би і заходили.
Вийшов той чоловік з храму, сів не лавочку і гірко заплакав. І раптом, чує він голос:
— Чого ти, дитя моє
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
163
- Миша ДидурБучач
- Аліна Ільків-СлободянЗалещики
- Марина ОдеждаНикополь
12
- Гарно сказано)))33 подписчика
- группа ФАБРИКА89595 подписчиков
- Yuksek Sosyete Paramparca5456 подписчиков
- Игра "Сокровища Пиратов" - официальная группа8929370 подписчиков
- Госпожа Фазилет и ее дочери6299 подписчиков