Із присмаком болю, із «гірчем» в нутрі
Корюся питанням, неначе голодна :
Ну, як ми впустили коріння війни
У нашу країну й у світле СЬОГОДНІ???
Чудовий ж бо час, лиш бери і живи…
Так хочеться, справді, та де там, та де там….
Не знаєш чи лишишся завтра в живих
І чий буде далі коханий і тато…
У час відкриттів і новацій стрімких,
Навіщо війна, поясніть, бо не тямлю!?
Напевно, хтось зверху, з поважних отих
На картах у дурника грає життями…
Бо поки ви тиснете руки, мовляв:
«Усе під контролем, бо ми дипломати…»
Без батька лишається соте маля
І в чорній хустині вже тисячна мати!
Чому ж ви в костюмах і в залах ясних,
Коли надпрості у холодних руїнах?
Так боляче, знаєте, бракне аж