Да , ми останнє покоління ,
Хто в клубі ще лузав насіння,
Коли кіно індійське йшло,
Хто помнить , як колись було.
Ми ще носили модні «кльоші»
Руками заробляли гроші,
Вдягали красний галстук в школу ,
І звали нас - Іван , Микола…
Нам вулиця - і батько й мати ,
Лиш ночувать брели до хати,
Ми ті , шо вірили в кохання ,
Мотались з школи на змагання ,
Слова - повага , совість , честь ,
В нашій натурі й досі єсть…
Через сто років , в Інтернеті,
Чи може в книжці , чи в газеті,
Хтось прочитає ці слова,
Й подумає: «Ну і дивак ! »…