А сотню вже зустріли небеса...Летіли легко, хоч Майдан ридав...І з кров"ю перемішана сльоза...А батько сина ще не відпускав...Й заплакав Бог, побачивши загін -Спереду - сотник, молодий, вродливий,І юний хлопчик в касці голубій,І вчитель літній - сивий-сивий...І рани їхні вже їм не болять...Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...Як крила ангела, злітаючи назад,Небесна сотня в вирій полетіла..."