ПОМИРАЮТЬ БАТЬКИ...
Помирають батьки.Як птахи відлітають у вічність.
Залишають у спадок нам пісню своєї душі.
В рушниках доцвітає калиною мамина ніжність
І нескошені батьком буяють густі спориші.
Помирають батьки.Залишають у спадок нам слово,
І стежки у росі, і Чумацький замріяний шлях,
І садки, що без них навесні розцвітатимуть знову,
І портрети на стінах в зажурених тихих хатах.
Помирають батьки, наробившись до сьомого поту,
У надії, що діти та житимуть краще за них.
Упаде на чоло на синівське у зморшки скорбота,
А на доньчині коси осяде непрошений сніг.
Помирають батьки.Відлітають від нас журавлями,
Тільки стомлені руки, як крила, складуть до грудей.
Буде пам,ять боліть,