Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 16 мая 2017
Фильтр
***
Вона прокинулась - неначе народилась,
Поглянула тверезо на життя...
Як же у горі цьому опинилась?
Чому назад немає вороття?
Не вірилось... Надію все тримала,
Кривавими сльозами у душі
Вона любов нестримну омивала,
А він у спину їй жбурляв ножі...
Не вірилось! Від себе гнала муку.
Трималася, та сили не було.
Уже у двері пхалася розлука,
Розбите серце ранами цвіло.
Вона прокинулась - неначе народилась,
Хоча й запізно, але це життя.
На правильній дорозі опинилась,
І вже назад немає вороття!
Вона прокинулась - неначе народилась,
Поглянула тверезо на життя...
Як же у горі цьому опинилась?
Чому назад немає вороття?
Не вірилось... Надію все тримала,
Кривавими сльозами у душі
Вона любов нестримну омивала,
А він у спину їй жбурляв ножі...
Не вірилось! Від себе гнала муку.
Трималася, та сили не було.
Уже у двері пхалася розлука,
Розбите серце ранами цвіло.
Вона прокинулась - неначе народилась,
Хоча й запізно, але це життя.
На правильній дорозі опинилась,
І вже назад немає вороття!
Брати мої, сини мої,
Лихо мені з вами!
Пов'язали мої ноги
Жовтими стрічками.
Дивлюсь на вас, брати мої,
І думку гадаю:
«За що мене на Ромені
Ґратами обставляють?»
Брати мої, схаменіться!
Це ж ваша святиня!
Поборола людську совість
Жадібність, гординя.
Роменчани, схаменіться!
Верніть мені волю!
Не зв’язуйте мої ноги!
Дайте крап спокою!
Лихо мені з вами!
Пов'язали мої ноги
Жовтими стрічками.
Дивлюсь на вас, брати мої,
І думку гадаю:
«За що мене на Ромені
Ґратами обставляють?»
Брати мої, схаменіться!
Це ж ваша святиня!
Поборола людську совість
Жадібність, гординя.
Роменчани, схаменіться!
Верніть мені волю!
Не зв’язуйте мої ноги!
Дайте крап спокою!
Брати мої, сини мої, Лихо мені з вами!
Пов'язали мої ноги
Жовтими стрічками.
Дивлюсь на вас, брати мої,
І думку гадаю:
«За що мене на Ромені
Ґратами обставляють?»
Брати мої, схаменіться!
Це ж ваша святиня!
Поборола людську совість
Жадібність, гординя.
Роменчани, схаменіться!
Верніть мені волю!
Не зв’язуйте мої ноги!
Дайте крап спокою!
Пов'язали мої ноги
Жовтими стрічками.
Дивлюсь на вас, брати мої,
І думку гадаю:
«За що мене на Ромені
Ґратами обставляють?»
Брати мої, схаменіться!
Це ж ваша святиня!
Поборола людську совість
Жадібність, гординя.
Роменчани, схаменіться!
Верніть мені волю!
Не зв’язуйте мої ноги!
Дайте крап спокою!
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
54
- Татьяна КовальРомны
- Владимир ПискунБелополье