Пам'яті Василинки
Вічна пам'ять тобі,Василинко,
Ти для мене стала,як сестра.
Нестерпний біль терпіла,ти,і муки
Ти так боролась за своє життя...
А ми тобі допомагали,
Збирали кошти,
Завжди в скайпі розмовляли,
І так молились щиро і щодня,
Просили в Бога про твоє життя.
Молились...
І возили в Борислав
І так тобі Господь допомагав.
Але...прийшов той час
Коли закінчилося все
І перстало битись серденько твоє...
І тут...почався в нас
Нестерпний сум і біль
А тобі легко стало,
Зник у тебе біль.
Тепер ти з неба всім нам посміхнися,
Дощем і вітром,і променем торкнися
Ми будем знати,
Що це наша ВАСЬКА,та,
Яка хотіла жити
І так боролась за життя
В якої завжди посмішка крізь біль
Такою ти залишишся
Навік