Зустрілися…Через стрімкі роки…
Вже скроні посріблились білим інеєм.
Слова сховалися, лише думки
Лелеками кружляли понад вирієм.
Зустрілися очима лиш на мить…
Пройшли роки, і все навкруг змінилося.
Та серце й досі болісно щемить
Мабуть, за мріями, що не здійснилися.
Зустрілися…Та й що тут говорить…
Хвалитись,а чи скаржитись не хочеться…
Нехай про мене вітер розповість,
Або ж домашній котик промуркоче.
Нехай розкаже скошена трава,
І хай Нічлава пісню проспіває.
Про те, чого давним - давно нема,
Про те, чого ніхто й досі не знає.
І.М.Малицька