Новий пронизливий вірш Олега Зозулі. Справжнім Героям присвячується!
ДВАДЦЯТЬ РОКІВ
Сльоза бринить, один патрон - собі,
Рука замотана скривавленим бинтом,
В окопчику проритому вночі
Лежить боєць під містом Іловайськом.
"Пишу Вам мамо, телефон вже сів...
Ми залишились вірними Присязі...
Навколо вороги і я один...
У мене Прапор... помоліться мамо..."
Закінчив лист, у гільзу ще поклав
Натільний хрестик, що наділа мати,
Та Прапор, що на тіло намотав,
Не зможуть вороги його дістати!
У рідну землю закопавши скарб
Із стогоном до рук узявши зброю,
Прийняв останній бій український солдат!
Без імені, під "Безіменной" висотою.
Без імені?!! Ім'я його СОЛДАТ!
Прошепотять їх імена в своїх молитвах
Т