Левая колонка

Маряна Дроняк

Последний визит: 9 апр 2018

Фильтр

Заметки Увлечения

Василь і Тетяна Москалюки

Привітання з Днем народження - 123 поздоровлень імениннику

Привітання на день народження - щорічний подарунок людині, який підкреслює любов та повагу, дарує тепло від рідних і друзів. День народження — це день, коли народилась людина і відзначається щ ...

v24.com.ua

Маряна Дроняк

5 июн 2013

Мне хочется быть лучшей - для тебя.
Быть самой ласковой, тобою быть любимой,
Чтоб чувствовать, что я тебе нужна.
не просто так "нужна" - Необходима!

Мне хочется тебе тепло дарить,
Чтоб, глядя на меня, гордился мною.
Мне хочется твоей любимой быть.
Не просто "быть твоей", а быть с тобою.

Мне хочется всегда с тобою быть,
Чтоб никогда надолго не прощаться,
Чтоб даже если надо уходить,
Не просто уходить, а возвращаться.

Мне хочется быть лучшей - для тебя.
Быть самой ласковой, тобою быть любимой.
Чтоб чувствовать, что я тебе нужна.
Не просто так "нужна" - НЕОБХОДИМА!

Екатерина Федорова

Маряна Дроняк

2 июн 2013

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Маряна Дроняк

1 июн 2013

Она училась отпускать,
охапку звезд упавших пряча...
на все лишь встречи загадав,
и взгляд его один... на сдачу.

а он учился возвращать,
и забывать тепло ладоней,
точнее нет... не забывать,
а просто очень тихо помнить...

она хотела все менять:
и жизнь, и планы, и дорогу...
и он готов был все отдать...
но неугодно было Богу.

они учились снова ждать,
и жить во сне - считая встречи...
она училась отпускать,
он - возвращать, целуя плечи...

Маряна Дроняк

29 мая 2013

Я кину все. Я вірю в кілометри —
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри,
Котра була богінею землі.
О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене, бо гине
моя душа, задивлена в чужу.
Так ніжно, так беззахисно, так віддано,
так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою і віддалю,—
ні спогаду з тобою не візьму.
В гірких оазах сонячної цедри,
де грім тримає зливу в рукаві,
де тільки версти, дерев’яні зебри,
пасуться в запорошеній траві,—
хай буде степ, хай буде ліс і гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихі на око семафори
мені дорогу смутком переллють!

Ліна Костенко – Я кину все. Я вірю в кілометри…