«Не опускай свої очі», Україно,
маленьку «незалежність» міцно «обійми».
«Така як ти» у нас одна єдина.
«Все буде добре» й «надія» твоя – ми.
«Сьогодні» знову ти «на лінії вогню»,
і сплять «на небі» всі твої герої.
Вони чекатимуть «з тобою» «рандеву»,
а потім прилетять до нас весною.
Немов «стіна» зростатимуть «фіалки»,
і як в таку красу скажеш, - «Стріляй».
- Ех, ворог, «відпусти» свої ти палки,
давай міняти «ордени» на рай.
З тобою «дівчина із іншого життя»,
вона погляне в «твої зелені очі»,
й коли збагнеш, яка в тебе сестра
«ніколи» воювати не захочеш.
І стане ясним «небо над Дніпром»,
і заспіває на калині «пташка».
Якщо ми «ночі й дні» творитимемо добро,
то все навколо зміниться на кр