Душа болить… За Україну, за народ, за людей, які поклали своє життя за нашу свободу… За військових, які щодня безглуздо гинуть… Скільки ще сліз, приспущених прапорів і жалобних днів витримає наша земля? Доки цей двохголовий біло-синьо-червоний демон питиме кров наших братів і сестер? Люди повірили в чергову казку, цього разу її назва: “припини війну у першому турі”, а вона, звичайно, не припиняється… Наївні… Знову надія тільки на самих себе, на Господа Бога і на незламний дух нашого великого народу!.. Слава Україні!!!