Левая колонка

Светлана Винникова (Скрипник)

Последний визит: 5 июл 2019

Фильтр

Заметки Увлечения

24 мар 2017

Людмила Поляник

Вже скоро
знову зацвіте мій сад
І вітер цвіт
той понесе немов на крилах,
Літа летять
вперед а не назад
І кучеряві
коси сивина покрила.
Тільки душа
лишилась молодою
І хоч не
вернуться ті юності літа,
Ми прожили
життя удвох з тобою
Куди ж
скажіть , та юність відліта?
Я б може ще
погналася за нею
Кричала в
слід: ще почекай, не йди!
А чоловік
сказав: ти не страдай фігнею,
Ти заспокойся
і попий води.
Не довго
думала, й нарешті зрозуміла
Щось тут не
так, і щось зовсім не те…
Я розгадати
все зуміла
Що юність
наша в наших дітях і онуках проросте!
Про нас вони
згадають добрим словом
Що ми колись
такі були
Те слово розлетиться
по полям та по дібровам
Хоч ми давно
у вічність загули!
Я не журюсь,
пов

Светлана Винникова (Скрипник)

24 мар 2017

Людмила Поляник

Стоять хати
закутані в тумани
І птиця
рання сумно так співає,
А я десь
ніби чую голос мами
Що стиха
мені сумно промовляє:
Ну як ти
доню?як тобі живеться?
Чи все у
тебе добре, як там діти?
А серце в
грудях уже рветься
Назустріч тій,
що найдорожча в світі.
Все добре
мамо, швидко час спливає
І старість
вже крадеться за спиною
Та все ж
тебе мені не вистачає
Так хочеться
побачитись з тобою.
Бодай разок,
бодай хоч пів разочка
Хоч голос
твій почути на хвилинку,
Немає вже
тебе, та у твоєї дочки
Від серця
мов відірвано частинку.
Із сумом я
вдивляюся в тумани
І моє серце
сум і біль стискають,
Десь там у
далині біліє постать мами
Вона не
прийде вже, її не відпускають…22.03.17.