Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 8 июл 2022
Фильтр
Летять роки і ми дорослішаємо з роками,
Але щодня думками линемо до мами,
У двір, де квітнуть чорнобривці,
мальви й ружа -
До гарних квітів я з дитинства
не байдужа…
Я згадую, як ми прощалися востаннє,
І небо плакало сльозами на світанні,
Я бачу, оповиті смутком, мами очі -
Тоді слова звучали, як пророчі…
Роки минули, та сумує серце й досі,
За сонце-ранками в селі, де ноги босі
Щоранку бігали в траві аж до сніданку,
А мама наливала чай у філіжанку…
Найбільше смакувало молоко із хлібом,
Молочний сир у мисці, ніби гірка снігу,
Густа сметана, свіжі вишні й полуниці,
Вода кристально чиста з нашої криниці…
На превеликий жаль, нічого вже не буде,
І біль страшний стискає серце в моїх гру
Але щодня думками линемо до мами,
У двір, де квітнуть чорнобривці,
мальви й ружа -
До гарних квітів я з дитинства
не байдужа…
Я згадую, як ми прощалися востаннє,
І небо плакало сльозами на світанні,
Я бачу, оповиті смутком, мами очі -
Тоді слова звучали, як пророчі…
Роки минули, та сумує серце й досі,
За сонце-ранками в селі, де ноги босі
Щоранку бігали в траві аж до сніданку,
А мама наливала чай у філіжанку…
Найбільше смакувало молоко із хлібом,
Молочний сир у мисці, ніби гірка снігу,
Густа сметана, свіжі вишні й полуниці,
Вода кристально чиста з нашої криниці…
На превеликий жаль, нічого вже не буде,
І біль страшний стискає серце в моїх гру
Тридцять дерев росло біля хати.
Тридцять дерев яблунь в п`ять рядів.
Червонобоких плодів аромати…
Глибоко в душу спогад засів.
Їх насадив турботливий тато.
Доню й синочка він щиро любив,
Тому й насадив їх отак ось багато
Й дбайливо «смаколик» зростив.
Тридцять дерев росло біля хати.
Тридцять дерев яблунь в саду.
«Доню, вже треба врожай позбирати!»
«Так, зараз мамо, іду.»
Так без вагань і без втоми в обличчі
Доня корзину у руки бере.
Може, як інколи, друзів покличе…
Ні? То сама яблука рве...
Тридцять дерев росло біля хати.
Тридцять дерев вже нема.
МАМИ НЕМА і САМА ДВІЧІ МАТИ,
Часом вісні яблука збира.
Там де жила чи просто ходила,
Яблунь і слив, абрикос і вишень,
Скрізь Вона щедро дерева
Тридцять дерев яблунь в п`ять рядів.
Червонобоких плодів аромати…
Глибоко в душу спогад засів.
Їх насадив турботливий тато.
Доню й синочка він щиро любив,
Тому й насадив їх отак ось багато
Й дбайливо «смаколик» зростив.
Тридцять дерев росло біля хати.
Тридцять дерев яблунь в саду.
«Доню, вже треба врожай позбирати!»
«Так, зараз мамо, іду.»
Так без вагань і без втоми в обличчі
Доня корзину у руки бере.
Може, як інколи, друзів покличе…
Ні? То сама яблука рве...
Тридцять дерев росло біля хати.
Тридцять дерев вже нема.
МАМИ НЕМА і САМА ДВІЧІ МАТИ,
Часом вісні яблука збира.
Там де жила чи просто ходила,
Яблунь і слив, абрикос і вишень,
Скрізь Вона щедро дерева
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
134
- Фенестра ЦентрКиев
- Виктория КаширскаяАстана
- Виктор КаширскийАстана
- Катя СероваКривой Рог