Ты ушёл в святую вечность, И боли нашей не помочь, И имя боли-бесконечность.... Ушёл от нас Ты в мир иной-туда, Откуда нет возврата, Оставив память о себе,любовь, Печаль и боль утраты. На небе царствовать Тебе, А нам носить к могиле розы. Пусть Земля Тебе будет пухом, А душе-вечный покой.
"Знаєш у чому сила жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози ... навести красу, і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..." /Кузьма Скрябін/
