Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 21 мая 2017
Фильтр
Весна
Як довго я тебе чекала.
Свої надії, сподівання
На тебе, Весно, покладала.
Вважала, що з твоїм приходом
Не тільки оживе природа,
А й в душах людства проросте
Зерно любові та свободи.
Я дочекалась. Ти прийшла
З дощем, теплом,
Весняним квітом.
Та радість в серце не ввійшла,
Бо на Донбасі йде війна,
Летять снаряди, гинуть люди…
А як хотілось в мирі жить,
Щоб чути спів пташок веселий,
Вдихати повними грудьми
Повітря, що пропахло медом.
Ходити босими ногами
По травах, що ростуть у лузі.
Збирати їх в букет духм’яний
І дарувати рідним, друзям.
Шановні, любі, припиніть
Благаю, цю війну безглузду.
Ви краще руки простягніть
Один одному. Всі ж ми люди!
Давайте краще в мирі жить,
Пахати, сіять, бу
Як довго я тебе чекала.
Свої надії, сподівання
На тебе, Весно, покладала.
Вважала, що з твоїм приходом
Не тільки оживе природа,
А й в душах людства проросте
Зерно любові та свободи.
Я дочекалась. Ти прийшла
З дощем, теплом,
Весняним квітом.
Та радість в серце не ввійшла,
Бо на Донбасі йде війна,
Летять снаряди, гинуть люди…
А як хотілось в мирі жить,
Щоб чути спів пташок веселий,
Вдихати повними грудьми
Повітря, що пропахло медом.
Ходити босими ногами
По травах, що ростуть у лузі.
Збирати їх в букет духм’яний
І дарувати рідним, друзям.
Шановні, любі, припиніть
Благаю, цю війну безглузду.
Ви краще руки простягніть
Один одному. Всі ж ми люди!
Давайте краще в мирі жить,
Пахати, сіять, бу
Донечці
Донечко, кохана, зіронько моя,
Я тебе чекала, я тобой жила.
Мріяла про тебе, навіть, у вісні,
Бачила, якою станеш на весні.
Я була дівчиськом, а вже точно знала,
Коли вийду заміж, то роджу тебе
Сірооке диво, ніжне та кохане,
І назву я, доню, Юлею тебе.
Ти народилась в день Святого Олексія,
Коли природа дихає теплом.
Тоді нарешті видалась нагода
Поцілувати крихітку в чоло.
Притиснути до серця міцно – міцно,
Щоб чула, доню, ти його биття
І зрозуміла, як мені потрібна,
Моя кровинка, зіронька моя!
Донечко, кохана, зіронько моя,
Я тебе чекала, я тобой жила.
Мріяла про тебе, навіть, у вісні,
Бачила, якою станеш на весні.
Я була дівчиськом, а вже точно знала,
Коли вийду заміж, то роджу тебе
Сірооке диво, ніжне та кохане,
І назву я, доню, Юлею тебе.
Ти народилась в день Святого Олексія,
Коли природа дихає теплом.
Тоді нарешті видалась нагода
Поцілувати крихітку в чоло.
Притиснути до серця міцно – міцно,
Щоб чула, доню, ти його биття
І зрозуміла, як мені потрібна,
Моя кровинка, зіронька моя!
У девчонки большая беда.
Не случалось такой никогда.
Нет, не страшно, что вдруг разлюбил.
А хотя бы он стоящий был.
А хотя бы…
Да, мало ль чего?
Ну, чтоб просто хвалили его.
Не стыдом, не досадою жгло,
Просто ей от тоски тяжело.
А девчонка в весеннем саду
Вдруг возьмет и забудет беду,
И посыпятся звезды на сад,
На ресницах ее задрожат,
Потому что тревожно в груди,
Потому что любовь впереди!
Не случалось такой никогда.
Нет, не страшно, что вдруг разлюбил.
А хотя бы он стоящий был.
А хотя бы…
Да, мало ль чего?
Ну, чтоб просто хвалили его.
Не стыдом, не досадою жгло,
Просто ей от тоски тяжело.
А девчонка в весеннем саду
Вдруг возьмет и забудет беду,
И посыпятся звезды на сад,
На ресницах ее задрожат,
Потому что тревожно в груди,
Потому что любовь впереди!
Что наша жизнь?
Ребенок приходит в мир
Со сжатыми кулачками.
Еще не зная обид,
Ладони сжимал в чреве мамы.
Он чувствовал наперед,
Что жизнь не простая штука,
Что встретится на пути
Немало пройдох и плутов.
И чтобы сломать барьер
Равнодушия, наглости,
хамства
Все сильней сжимал
кулачки,
Готовясь к борьбе с
хулиганством.
И только на смертном одре
Расправил свои ладони.
Там, куда уходил
Не бывает «воров в
законе».
Как этот мир спасти?
Сделать добрей на порядок,
Чтоб вновь не сжимать
кулачки,
Как это было когда – то.
Ребенок приходит в мир
Со сжатыми кулачками.
Еще не зная обид,
Ладони сжимал в чреве мамы.
Он чувствовал наперед,
Что жизнь не простая штука,
Что встретится на пути
Немало пройдох и плутов.
И чтобы сломать барьер
Равнодушия, наглости,
хамства
Все сильней сжимал
кулачки,
Готовясь к борьбе с
хулиганством.
И только на смертном одре
Расправил свои ладони.
Там, куда уходил
Не бывает «воров в
законе».
Как этот мир спасти?
Сделать добрей на порядок,
Чтоб вновь не сжимать
кулачки,
Как это было когда – то.
Сину
Син – таке коротке слово,
А скільки в ньому
Любові, емоцій, життя.
Твоєї появи ми чекали з
нетерпінням,
Хоч говорили,
Що народиться дівча.
Ти народився у неділю,
вранці.
І світу сповістив: «Ось, я
прийшов!
Мене любить, піклуйтеся,
навчайте,
А згодом я віддячу вам
за все».
Ти ріс розумним
І слухняним сином.
Ми з рідними пишалися
тобой.
Та час прийшов сказати
тобі, любий,
Що завинили ми перед
тобой.
Робота відбирала безліч
часу.
Я – вчителька,
Твій тато – офіцер.
Пробач, але в той час
робота
Для нас була важливіша за
все.
Ти мріяв грати у футбол,
Я ж допізна була у школі.
Татусь із ранку, як
завжди,
Був зайнятий
На аеродромі.
Тепер, коли ти став
дорослим,
І в тебе є своя сім'я
Не п
Син – таке коротке слово,
А скільки в ньому
Любові, емоцій, життя.
Твоєї появи ми чекали з
нетерпінням,
Хоч говорили,
Що народиться дівча.
Ти народився у неділю,
вранці.
І світу сповістив: «Ось, я
прийшов!
Мене любить, піклуйтеся,
навчайте,
А згодом я віддячу вам
за все».
Ти ріс розумним
І слухняним сином.
Ми з рідними пишалися
тобой.
Та час прийшов сказати
тобі, любий,
Що завинили ми перед
тобой.
Робота відбирала безліч
часу.
Я – вчителька,
Твій тато – офіцер.
Пробач, але в той час
робота
Для нас була важливіша за
все.
Ти мріяв грати у футбол,
Я ж допізна була у школі.
Татусь із ранку, як
завжди,
Був зайнятий
На аеродромі.
Тепер, коли ти став
дорослим,
І в тебе є своя сім'я
Не п
Зима. Мороз и ветер.
Скрип снега под ногами.
Он уходил от счастья
Стремительными шагами.
Не думал тогда, не гадал,
Что скоро о том пожалеет,
Что счастье свое большое
Назад вернуть не сумеет.
Сначала все было как в
сказке.
Как – будто в розовом цвете:
Улыбки, цветы, поцелуи –
Они лишь одни на свете.
Когда ж появился
наследник,
Прозренье настало
мгновенно.
Сказал, что еще слишком
молод
И требует сердце общенья.
Оставив ее с ребенком,
Ушел, громко стукнув
дверью.
Мечтая, что жизнь расставит
Все нужные междометья.
Годы текли рекою:
Вино, девчонки, карты.
Жизнь прожигал по полной,
Не думая и не вникая...
С годами все осознал он,
Решил вернуться за
счастьем,
Но квартира была пустая,
Как сердце е
Скрип снега под ногами.
Он уходил от счастья
Стремительными шагами.
Не думал тогда, не гадал,
Что скоро о том пожалеет,
Что счастье свое большое
Назад вернуть не сумеет.
Сначала все было как в
сказке.
Как – будто в розовом цвете:
Улыбки, цветы, поцелуи –
Они лишь одни на свете.
Когда ж появился
наследник,
Прозренье настало
мгновенно.
Сказал, что еще слишком
молод
И требует сердце общенья.
Оставив ее с ребенком,
Ушел, громко стукнув
дверью.
Мечтая, что жизнь расставит
Все нужные междометья.
Годы текли рекою:
Вино, девчонки, карты.
Жизнь прожигал по полной,
Не думая и не вникая...
С годами все осознал он,
Решил вернуться за
счастьем,
Но квартира была пустая,
Как сердце е
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
382
4
- РАДОСТИ ЖИЗНИ405308 подписчиков
- Стихи138074 подписчика
- Харківський державний педагогічний інститут2 подписчика