Чим більше дорослішаєш, тим більше розумієш як насправді мало у тебе близьких людей. Буває враження, що друзів у тебе нема - одні лише знайомі. І від сім'ї та віддаляєшся щораз більше… Дивно так. І ніхто не знає, що тобі сниться ночами і яку музику ти слухаєш перед сном. І можливо це й на краще. Можливо, так і добре буде - ні до кого не прив'язуєшся, ні від кого не залежиш, а просто йдеш по життю, нікого не чекаючи…