А сотню вже зустріли небеса Летіли легко, хоч Майдан ридавІ з кров´ю перемішана сльозаА батько сина ще не відпускавЙ заплакав Бог, побачивши загін Спереду сотник, молодий, вродливийІ юний хлопчик в касці голубій І вчитель літній сивий-сивий..І рани їхні вже не їм болятьЖовто-блакитний стяг покрив їм тіло...Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла... 21.02 2014 Людмила Максимлюк