Анатолій Матвійчук
Живи, Надійко!
Не спіши
Піти навіки з цього світу.
Уже ж весна, а там і літо,
Ромашки, маки, спориші!
Живи!
Хай бачать вороги,
Як правда в твоїм серці б'ється,
Не все на світі продається -
Є люди честі і снаги!
Живи!
На зло потворній тлі,
Що совість продає за злото,
І бреше рідному народу,
І точить кров його землі.
Таким не треба гордий дух,
Талант і воля непоборна,
А тільки рабська сила чорна,
А ще - брехня, що пестить слух.
Навіщо ми їм тут - живі,
Вони ж за суттю некрофіли,
Їм треба ідоли й могили
І влада, влада на крові...
Тому - вмирати не спіши
Ти ще потрібна нам на світі
Жива - не в бронзі чи граніті -
З вогнем незламної Душі.