А сотню вже зустріли небеса.. Летіли легко,хоч Майдан ридав.. І з кров´ ю перемішана сльоза.... А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін-- Спереду--сотник ,молодий,вродливий, І юний хлопчик в касці голубій , І вчитель літній--сивий-сивий..
І рани їхні вже не ´їм болять.. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. Як крила ангела,злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла... 21.02 2014 Людмила Максимлюк