Пам"яті батька
Хтось дмухнув – і загасла свічка
Впала зірка яскрава й натхненна
Стихло слово,
А спогад – він вічний
І життя було це не даремне.
Бачиш, тату, приходим до тебе
І у тиші відчуєм присутність
Ти в тумані блакитного неба.
Ти – гучна у душі незабутність
Та натруджені, жилаві руки
Так багато не встигли зробити.
Ти навчав нас, як треба терпіти
Ти навчав нас, як правильно жити.
Ти подумав про всіх.
І ніколи не беріг свої втомлені очі.
Бачиш, тату, приходим до тебе
Вітер листям пожовклим тріпоче.