Левая колонка

Марія Шкробанець(Жук)

Последний визит: 27 янв 2021

Фильтр

Заметки Увлечения

17 ноя 2016

Все може змінитися в одну мить. Але не хвилюйся: Бог ніколи не прогавить.

Василем Шкробанець

Меблі "МЕККО" - купити дивани, матраци, спальні у місті Львів, Київ, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ та Ужгород

Інтернет-магазин меблів Мекко пропонує купити будь-які меблі (столи, стільці, шафи-купе, кухні, дивани, матраци та ін.), у нас низька ціна...

www.mekko.com.ua

Марія Шкробанець(Жук)

25 окт 2016

Годы проходят — а мы и не жили:
Мало смеялись, мало любили.
Видели мало, чуть больше читали,
И отчего-то так сильно устали.

Мы торопились, но время теряли;
К счастью стремились, но много страдали.
Правду искали, в себе сомневаясь;
Праздника ждали, тоске отдаваясь.

Часто мы были собой недовольны:
То возносились, то падали больно.
Многого слишком мы в жизни боялись,
Редко судьбе мы своей доверялись.

Нам всё хотелось понять и освоить,
Всё полюбовно и мудро устроить.
Годы проходят — а мы и не жили:
Мало смеялись, мало любили…

Марія Шкробанець(Жук)

6 окт 2016

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
#ЛінаКостенко

Марія Шкробанець(Жук)

23 июл 2016

І попливли роки,
Як листя по воді.
Життя пройшло
У невловимій круговерті.

Ось тут ми вчора ще:
Наївні й молоді,
А вже сьогодні
По-осінньому відверті.

І може не тебе
Обрала б я.
Та погляд твій
І рідний, і глибокий.
Сказав, що вимір твого щастя
Це – сім’я:
Я переконувалась в тому
Рік за роком.

Волосся кольору каштанів
В одну мить
Покрив легкий
Напівпрозорий іній:
То холоди,
То вітер налетить…
Я рятувалася
Теплом твоїх обіймів.

Невпинний час.
Він і глядач,
І всім суддя…
Нас огорнули вже тумани
Зовсім сиві.
Замерехтіло фотокартками життя
А ми відверті.
Й по-осінньому щасливі.

На этом пока всё

Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту