Немає
"москалів" між нас, нема "бандерів," А, є -знедолений
вкраїнський люд. І є сім'я - "міжгірських" ненажерів , Захочуть
-милують, а схочуть, то й уб'ють. Брати зі Сходу, плачем разом з вами, Коли в
копальнях ваші діти мруть. І серце розривається у мами, В моєї мами, як на
шахтах дзвони б'ють. А батько твій не може самокрутку Від трепету в руках
одразу запалить. А мій в той час, сльозу ховає хутко, Біда не в нас. Та в нас
також болить... З Донецька - ти, а я
живу у Львові, Приїдь у гості, хлібом поділюсь. Не страшно, що різниця є у
слові, Я іншого, мій братику, боюсь. Боюся тих, хто ділить нас з тобою: (в той
час витесує гроби). Боюся тих, хто кличе нас до бою, Мовляв, хай чубляться
"пре