Страждає навіть ангел-охоронець,
Він прагнув так тебе спасти,
Та оті нелюди не мали,
Ні Бога в серці , ані милосердя у душі.
17 років мамой називала,
В будинок "ката" привела.
Чому між ним і матір'ю не стала?
А навпаки йому допомогла.
Невже оті "зелені" та золоті прикраси,
Тобі б зуміли Таню замінити?
Чому стареньку бабцю не згадала,
Як це все зможиш пояснити?
Вона тебе на навчання збирала,
А ти з "бойфрендом" інші плани мала.
За що ЇЇ ти, Настя, покарала?
Вона тебе із пелюшок плекала.
Земля укрилась жовтим листям.
А на могилі рози зацвітуть.
Їх так любила ти, Тетяно.
І ними рідні, друзі
провели тебе в останій путь.
Пам'ятаємо
Сумуємо,