СВІТЕ, ЧУЄШ?
Світе, чуєш і бачиш, що коїться?
Ти стоїш, коли сиплються поверхи?
Твоє серце голками не колеться,
Тобі, видно, замало пороху.
Скільки треба ще доль знедолених?
Скільки треба ще вбивць непійманих?
Скільки треба народів підкорених,
Щоб ти нас захистив обіймами?
Чуєш, світе, свистить як крилатими?
А он глянь, як засіяно попелом.
Скільки хат безхатьки не матимуть?
По скількох ще дзвенітиме колокол?
У які валізи збиратимуть
По частинах себе доньки-матері?
Скільки осторонь ще стоятимуть
Всі країни, коли ми в кратері?
Подивися, як кров’ю пропитане
Все, на що твої очі зав’язані.
Скільки сліз залишилось пролитими,
Скільки слів несказанних не сказано.
Світе, скільки ще ти мовчатим