Якщо вас біль мій не болить
І не пече вогонь Майдану,
Ви одійдіть, ви одійдіть,
Хай з ним сама собі застану.
Зіпрусь тихенько на печаль,
Дам волю спогадам, як птицям,
Зітре з очей солоний жаль
В кулак затиснена правиця,
Зійдуть герої всі з небес,
Поплине знову кача гірко,
Серед думок, мов серед плес,
Враз спалахне загасла зірка,
Заплаче в люльці немовля...
Устимко, сонечко, Устиме!
І захитається земля,
І довго розпач ще нестиме.
Якщо вас розпач той болить,
То станьте поруч помовчати.
Он, в вирій сотня знов летить,
А в ній шеренгами солдати.
Не плачу вже - німа кричу
Та проводжаю, проводжаю...
Своїм Майданом їм плачу.
Життям плачу. І пам`ятаю...
Ірина Данків.