Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 29 окт 2021
Фильтр
Мій добрий тату… Вже тебе немає…
А серце (вкотре!) плаче вже без сліз.
Згадаю знов тебе, і рідну хату,
В якій ти нас любив і так беріг.
Оберігав дитинство. Ні хмарини…
І юності все мудрість додавав…
Так я ішла з тобою. Від дитини.
А світ усе дорослішим ставав.
Траплялись бурі, були і негоди.
Та хто у молодості думав з нас, і знав:
Так легко було віднайти дорогу
Бо тато долю у руках тримав.
Тримав її в своїх міцних долонях,
І сильний погляд промовляв: «Іди!
Не бійсь нічого, я з тобою, доню!»
І я ішла. Із татом. Як завжди.
І раптом… Світло згасло за хвилину.
Нема дороги… Лиш долина сліз.
«Вернися, тату! Як мені без тебе!?»
А голос звідкісь:»Ти іди, не бійсь!
Я все з тобою, кожну мить і дн
А серце (вкотре!) плаче вже без сліз.
Згадаю знов тебе, і рідну хату,
В якій ти нас любив і так беріг.
Оберігав дитинство. Ні хмарини…
І юності все мудрість додавав…
Так я ішла з тобою. Від дитини.
А світ усе дорослішим ставав.
Траплялись бурі, були і негоди.
Та хто у молодості думав з нас, і знав:
Так легко було віднайти дорогу
Бо тато долю у руках тримав.
Тримав її в своїх міцних долонях,
І сильний погляд промовляв: «Іди!
Не бійсь нічого, я з тобою, доню!»
І я ішла. Із татом. Як завжди.
І раптом… Світло згасло за хвилину.
Нема дороги… Лиш долина сліз.
«Вернися, тату! Як мені без тебе!?»
А голос звідкісь:»Ти іди, не бійсь!
Я все з тобою, кожну мить і дн
Юная Осень была так красива.
Платье из листьев кленовых носила.
В косы она хризантемы вплетала,
Астрами туфли свои украшала.
Модница - Осень наряды меняла.
Вместе с ручьями она хохотала.
Яркие звезды в речку роняла
И о любви наша Осень мечтала.
Счастья хотела девушка - Осень,
Да с женихами было не очень...
Но вот однажды случилось и это :
Встретила Осень юношу - Лето!
В Лето влюбшись, мечтать перестала
И как - то быстро взрослою стала.
Все , что могла отдала она Лету:
Женскую прелесть , тепло , много света!
В гости любимого пригласила,
Но Лето любовь её не оценило.
Только недельку всего погостило.
Да и ушло . И тепло прихватило.
Осень по - женски так горевала,
Листья с деревьев она по
Платье из листьев кленовых носила.
В косы она хризантемы вплетала,
Астрами туфли свои украшала.
Модница - Осень наряды меняла.
Вместе с ручьями она хохотала.
Яркие звезды в речку роняла
И о любви наша Осень мечтала.
Счастья хотела девушка - Осень,
Да с женихами было не очень...
Но вот однажды случилось и это :
Встретила Осень юношу - Лето!
В Лето влюбшись, мечтать перестала
И как - то быстро взрослою стала.
Все , что могла отдала она Лету:
Женскую прелесть , тепло , много света!
В гости любимого пригласила,
Но Лето любовь её не оценило.
Только недельку всего погостило.
Да и ушло . И тепло прихватило.
Осень по - женски так горевала,
Листья с деревьев она по
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту