Розкинувся Делятин мій крилато,
широко,стрімко,вільно і завзято.
так розправляють крила ластів'ята,
(хай буде їм завжди щаслива путь),
коли злітаються в пташинії палати,
що люди їх гніздечками зовуть.
Делятине,мій друже,мій причале,
де б не була я-ти завжди в мені.
І як би нас міста не спокушали,
щаслива я,що народилася в тобі.
У моїх снах твої росисті ранки,
рожевих флокс вечірній аромат,
і візерунок білосніжної фіранки,
яка затінює вікно в дитинства сад.....
Тут Малево із Прутом розмовляє
і підвісні колишуться мости,
тут квітів польових пахкі розмаї,
тут зібрані в один усі світи.
Люблю тебе,ласкавий мій Делятин,
кохаю гори й смерековий рай,
душі й краси твоєї я ,дитятко,
чекай мене завжди