Предыдущая публикация
Фильтр
Я люблю простих людей. Тих, що не удають із себе когось важливішого, ніж є. Тих, хто може просто усміхнутися, сказати добре слово і бути поруч — без зайвих жестів, без гри на публіку.
Без суперництва, без заздрості, без масок. З відкритим серцем і спокоєм у погляді.
Бо щоб залишатися людиною, не потрібні ні гроші, ні статус, ні ідеальна картинка для світу. Потрібно лише одне — мати серце на правильному місці.
У час, коли всі прагнуть сяяти і виглядати кращими, ніж є, простота стає справжньою розкішшю.
Без суперництва, без заздрості, без масок. З відкритим серцем і спокоєм у погляді.
Бо щоб залишатися людиною, не потрібні ні гроші, ні статус, ні ідеальна картинка для світу. Потрібно лише одне — мати серце на правильному місці.
У час, коли всі прагнуть сяяти і виглядати кращими, ніж є, простота стає справжньою розкішшю.
Кажуть :"На все свій час", напевно, це так...
Але усвідомлення цього приходить з роками... Зазвичай тоді, коли всі помилки вже зроблені...
Але спробуйте, за можливості, насолоджуватись всім добрим, доки воно триває, та відпускайте все, коли воно має піти...Це навчить нас цінувати навіть найменші дрібниці, але від того вони не менш важливі...
І що б не відбувалося - живемо, любимо, сподіваємося і віримо - це головний рецепт щастя, і душевної рівноваги.
Але усвідомлення цього приходить з роками... Зазвичай тоді, коли всі помилки вже зроблені...
Але спробуйте, за можливості, насолоджуватись всім добрим, доки воно триває, та відпускайте все, коли воно має піти...Це навчить нас цінувати навіть найменші дрібниці, але від того вони не менш важливі...
І що б не відбувалося - живемо, любимо, сподіваємося і віримо - це головний рецепт щастя, і душевної рівноваги.
Знаєте, що справді надає сенс життю? Люди.
Не ті, хто поруч із вигоди. А ті, хто лишається, бо любить. Бо ви - дорогі для них.
Вони подзвонять просто так, аби почути ваш голос.
Зайдуть на каву, бо скучили.
Спитають: «Як ти?» - і чекатимуть справжньої відповіді.
Вони приймають вас повністю - з недоліками, помилками, сумнівами.
Радіють вашим перемогам.
Вони діляться тишею, думками, спогадами.
І слухають вас так, як не слухає ніхто.
Бережіть цих людей.
Бо саме вони роблять життя справжнім.
І пам’ятайте: для когось саме ви - та людина..
Не ті, хто поруч із вигоди. А ті, хто лишається, бо любить. Бо ви - дорогі для них.
Вони подзвонять просто так, аби почути ваш голос.
Зайдуть на каву, бо скучили.
Спитають: «Як ти?» - і чекатимуть справжньої відповіді.
Вони приймають вас повністю - з недоліками, помилками, сумнівами.
Радіють вашим перемогам.
Вони діляться тишею, думками, спогадами.
І слухають вас так, як не слухає ніхто.
Бережіть цих людей.
Бо саме вони роблять життя справжнім.
І пам’ятайте: для когось саме ви - та людина..
Як мало тих, з ким в щасті і в журбі... І навіть рідні, в мить стають чужими, Ще вчора посміхалися тобі, А нині вже так стало важко з ними. Як мало тих, з ким легко на душі, Хто в тебе за спиною не засудить І не підтримає плітки чужі, І у важку хвилину приголубить. Як мало тих, хто заздрості не зна І в радості за тебе порадіє. У кого в серці щирість і весна Хто підлості зробити не зуміє. Так мало тих, кому твоя біда Болітиме, неначе власна... Кому для тебе зовсім не шкода Ні сили, ані страченого часу. Як мало тих, кому потрібен ти, Не рятувальне коло, не хустина В яку поплачуться і можна далі йти... Для кого ти важливий, як людина. Як мало їх, але вони все ж є Прекрасні, добрі, віддані, відв
Іноді потрібно зробити крок назад , щоб побачити все чіткіше. Бо коли ми надто близько - емоції, прив'язаність і звички можуть затьмарити істину . Відстань допомагає зрозуміти , хто щирий , що справжнє , а що лише здавалось важливим. Лише відійшовши , можна побачити суть і відчути, де твоє серце знаходить спокій.
Осінь нагадує, що тепло не завжди приходить від сонця.
Воно живе у дрібницях — у ранковій каві, в обіймах, у м’якому шарфі, у хвилині спокою після метушні.
Це час повільних прогулянок, ароматів кориці й тихих вечорів під пледом.
Коли дозволяєш собі зупинитись, світ стає м’якшим, кольори — глибшими, а серце — спокійним.
І розумієш: щоб зігріти день, достатньо просто бути уважною до себe.
Воно живе у дрібницях — у ранковій каві, в обіймах, у м’якому шарфі, у хвилині спокою після метушні.
Це час повільних прогулянок, ароматів кориці й тихих вечорів під пледом.
Коли дозволяєш собі зупинитись, світ стає м’якшим, кольори — глибшими, а серце — спокійним.
І розумієш: щоб зігріти день, достатньо просто бути уважною до себe.
загрузка
Показать ещёЛевая колонка
О группе
- Староконстантинов
Фото из альбомов
Ссылки на группу
269 участников