Зруйноване місто юності, спогад мій.

В якому колись закоханою була.
Й ходила замріяна в подумці чарівній,
А поряд з будинком нашим вишня цвіла.
Здавалось мені що у місті тому світ
Що кругом того міста крутиться земля.
А дерево вишні - для мене був дивоцвіт
Із райського саду, в якому я жила.
Та не судилося мріям здійснитись моїм,
Розбила моє кохання холодна весна.
Тепер моє місто – це грудка жахливих руїн,
А вишня вітвиста згоріла з будинком до тла.
І серце від відчаю в грудях аж кричить,
А розум не вірить що може буть стільки зла...
До Бога взиваю з молитвами - Він мовчить.
І губляться не почуті небом слова....
Оксана Мальва