Левая колонка

Лілія Шаповал

Последний визит: 18 июл 2018

Фильтр

Как жаль, что память не убить.
Она одна нам жизнь калечит.
Как больно помнить всё и жить.
С нелепой фразой: Время лечит.

Лілія Шаповал

7 янв 2017

Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай хоч на хвилину про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.

Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,

Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.

І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих і живих.

Коли ти сядеш за різдвяний стіл,
Щоби спожити ці дари Господні,
Згадай за тих, хто в люту заметіль
Орду московську стримує на Сході

Молись за них і їхн

Лілія Шаповал

18 сен 2016

Не сумуй, рідненька, що роки , як птиці.
І що спокій тобі невсипущий лиш сниться.
Ми з тобою завжди нерозлучні до віку,
Ти, як сонечко, ніжністю грієш домівку.
Тож спасибі за ласку, безмежну, як море,
Хай тебе обминають і біди і горе.
Щоб здоров'я було, щоб жила не тужила,
Ти найбільшого щастя в житті заслужила.
Нехай для тебе не згасає сонце,
Не віють в душу холоди.
Хай жито на столі і Бог на небі
Тебе завжди рятують від біди!