17 липня зателефонувала мама з рідного міста Хмільника у Вінницькій області...

Кращий друг моєї сестри Сергій Муравський - "Малий" (так його всі звали за двохметровий ріст) дуже добра і порядна людина служив в Українській армії контрактником. В цьму році відсвяткував 8 березня своє двадцяте день народження. Був у мами єдиний син, виріс без батька, ним гордилися всі хто його знав, а не лише рідні. Зумів вирватися з служби до сестри на день народження. Всім казав що служить в Хмельницьку. Дзвонив близьким і казав що все добре, сидить на місці, нікуди не посилають, не хвилюйтеся. Сестра якраз приготувала йому посвідчення "найкращий друг"...
В чора сепаратисти окупанти подзвонили з телефону вбитого Сергія до його матері і ці кацапські нелюди облаяли її та сказали : "Мать - это ты виновата в смерти своего сына!!!"
Сьогодні до матері прийшов до дому воєнком і офіційно повідомив, що її син вже 2 місяці служив під Луганськом, а в цю пятницю був бій з кацапськими росо-фашистами під час якого наш хлопчина Сергій загинув за Україну ....
Завтра повинні привезти тіло... Зараз моя сестра та близькі сидять у його матері, намагаються заспокоїти...
Якщо такі чудові та добрі, зразкові люди будуть гинути на передовій, а алкашня та деградована ледач житиме серед нас , що ж воно далі буде.... хто залиться, хто дасть нове покоління? Відомо як загинув наш Сергій Муравський, подзвонили хлопці, однополчани ще там в оточенні до матері загиблого. Зі слів солдат :
Від пятниці не було звістки бо розпочалися запеклі бої, з кацапляндії до Луганська підійшли чеченські найманці та бронетехника, а за ними регулярна російська армія з застосуванням артилерії та авіації. Розпочалися запеклі бої за Луганський аеропорт (саме там розташувалася десантна частина з Хмельницького в якій служив Сергій і про яку зараз постійні репортажі в новинах).
Хлопці вже другий тиждень оточені, підмоги не має, раз послали літаки на аеродром - їх збили і раз послали машину за пораненими - розстріляли. В неділю командир створив групу і дав наказ на прорив з оточення. Хлопці на бронемашині (бтр чи бмп жінки не запамятали ) проривалися до наших за підмогою у кількості 8 чоловік. Потрапили у засідку. Сепаратисти підбили бронемашину і підпалили її. В машині одразу 7 поранених і Сергій на диво вцілів. Передали про напад та поранених на базу. Їх чекав гурт на підстраховці, вони одразу ж виїхали на підмогу. Наш Сергій повитягував поранених з машини і зайняли оборону. Тоді неподалік впав снаряд і осколком вбило на місці нашого героя....
Підїхали наші на підмогу і збоєм забрали 7 поранених та тіло Сергія і повернулися в оточений аеродром. В той час випав телефон з якого потім до його матері дзвонили виродки сепаратисти та знущалися з неї, звинувачували в загибелі сина.
Зранку прийшов воєнком і приніс похоронку. За тіло нічого не міг сказати.
Ввечері подзвонили хлопці - друзі солдати з Сергія та сказали що тіло її сина забрали, помили, побрили і обробили консервантами поклали в найнижчий підвал. Вчора подзвонили і сказали що обладнали самі холодильник, куди перенесли тіло Сергія. Мати загиблого попросила не прориватися з тілом крізь оточення щоб їхнім матерям не було такого ж горя...
Хлопці сказали вчора що в них майже закінчилася вода, їжа та боєприпаси, більша частина солдат поранені. Підмоги просять постійно, ніхто не висилає підмогу....... Вічна память героям України, героям Українцям!!!