Левая колонка

Кирилл Смирнов

Последний визит: 16 мар 2025

Фильтр

Заметки Увлечения

Кирилл Смирнов

26 июн 2017

Знову душу у небо, мов птаху на волю...
І радість... і страх за підбите крило.
Перший помах... політ... а чи цього разу доля?
А чи знову додолу, з переломом в гніздо?

Скільки спроб, скільки болю, падінь, гірких сліз,
Думок, каяття, за свою ж одержимість...
Але розум і серце непокірно: "У вись!"
Вкотре, весь сенс життя - Богу на милість.

Всі мрії й молитви, що в цей політ - саме ти.
І разом навік, і ніколи додолу!
Ні в грози, ні в зими, від зорі до зорі!
Все разом і навпіл, бо це до щастя дорога...
© К.В. Смирнов

Кирилл Смирнов

27 мар 2017

Принимаю заказы на живые раки. 250 грн кг (30-35 шт.). (К примеру в Ашане 350 грн кг). Дешевле не найдёте. Возможна отправка Новой почтой.

Кирилл Смирнов

13 фев 2017

Я мнению вашему вращения придавал, а осью был мой детородный орган. ;)

Кирилл Смирнов

18 авг 2016

Стареем, брат, мы раньше нынче.
Не по годам, а с каждым днем...
И водки на столе графинчик -
На язвы снадобье, что в серце любящем больном...
Казалось бы, чуть-чуть за двадцать...
А за плечами словно век...
За стол садись-ка, братец...
Излечим души в откровениях мужских бесед....
Как там жена? Работа как?
Банкуй, развеем твою грусть сейчас...
И у меня такой же вот напряг...
Ну, вздрогнем, дай Бог, да не в последний раз...
Кредиты... Мать их так ити...
Машина снова на ремонте...
Опять залезли по уши в долги...
Одно лишь греет - смех дочурки звонкий...
Вот для нее и жить охота...
Моей ведь тоже сносит крышу...
Итак уж от всего измотан,
Так и она еще... "Равняемсь на людишек"...
Ну что ж ты хо

Кирилл Смирнов

21 июл 2016

Душа, здавалося, була в раю...
І легко так було, і світло, й тихо...
І круглий рік земля була в квіту,
І не страшні були ні град, ні вихор.
Здавалося, що то навік, до скону -
Кохання, пристрасть, ніжність почуттів...
Й букети квітів польових медових,
І макові рум'янці на твоїй щоці...
Стан дотиків, що значив "я тебе люблю"...
Слова, тлумачення яких лиш знали ми...
І імена... Якими звали б сина і доньку...
Як жаль... Згубили все через роки...
А потім смуток, спогади та біль,
Старенькі фото віяли ще тяжчих дум...
Робота, як остання ниточка в житті...
Здавалося, зловісна доля узяла на глум...
Та згодом час розвіяв пелену.
Відкрились очі на вчорашню правду...
Та тільки де вона була? Знайшов лише