Фильтр
Липень 1997-го. Велопрогулянка по Мораві – з задоволенням і не без моралі.

Cimburk – руїни стародавньої фортеці у відрогах Хрібів

Крізь щілини бійниць
Стародавніх фортець
Сам в себе зазирни,
Певне знаючи те,
Що ти варваром був,
Це каміння рубав,
В даль, зачувши трубу,
Наче кіт вистрибав.
Що шукав ти у ній?
Невже те, що знайшов –
На сталевім «коні»
Скаче Чортзнаєщо –
Божевільний Монг Ол,
син Бика і Змії
В Землю вперся рогом,
другим – в Небо її.
І, заклинивши так
Всі свої почуття,
Філософствувать став
Про нікчемність життя…

Kozel – скала на пасмі Хрібів біля Коричан, об’єкт скалолазання.

А камінний Kozel –
Цей приручений «звір»,
Каже, сумнів гризе
Лиш слабких. Тож не вір,
Що життя
01.12.1996. Чехія. Медловіце, село в Угерськоградіщанському окресі. Знаходиться у підніжжі Хрібів – одного з відгалужень Білих Карпат.

Я іду по чужих слідах,
Ще збережених мокрим снігом.
У кросівках моїх вода,
У душі – канонада сміху.

На град Бухлов я не дійшов,
Але бачив його верхушку –
Боже, як мені харашо,
«полетать над гнездом кукушки»!!!

На Мораві я перший рік,
Перщий раз у відрогах Хрібу.
Перейшов західний «поріг»
Злидень в пошуках кусня хліба…

Двадцять років уже пройшло
А я згадую знову й знову:
Пізня осінь, та розцвіло
Щось в душі, разом з ним і Слово…
Моря і Гори, Ліс зі Степом
таки вдалось мені пройти.
І повернутися до Тебе.
Все тим же Вовком? Ні, не тим!

Я розшукав Джерела Сили
і гордий камінь Моноліт;
Любов і Воля оросили
мій хитро виплетений слід.

Я був Один – і не боявся,
я пив Печаль – і не п’янів,
рубав мечем Зміїні Яйця,
купався в Чаро-казані –

в нім Кров із Молоком варили
могутній Пан і мудрий Див;
я вже не Вовк, бо маю Крила
з Вогню, Повітря і Води!

На них лечу в ту Нову Еру –
неязичницьку, чи що? –
її будують Інженери
веселий Бог і добрий Чорт...

Я заберу тебе з собою –
ти ж також пила з Джерела!
Зігрій же Дивною Любов’ю
Зеленокрилого Орла!

Літо 1999-го
Показать ещё