НАДІЇ
Наша Надю, Надійко, Надіє!
Нема краю моїм почуттям
Все, про що юна дівчинка мріє,
Ти вже втілила власним життям
Ти навчилась у небі літати,
А у неба нема берегів,
Ти пішла рідний край захищати
Від рашистських страшних ворогів.
Ти людей від катів рятувала
Свою службу відважно несла...
Та гебістська підступна опала
Нашу птаху в неволю взяла.
Ти готова не їсти-не спати,
Цю офіру плекать, як любов,
Ти готова останнє віддати
Аби волю здобути знов.
В тебе в серці розпустяться квіти,
І вони будуть долю благать,
Аби знову у небо злетіти
Аби знову свободу пізнать.
Так незламно несеш свою мрію,
Горем хистишся ти від біди...
Хто спасе вірну слову НАДІЮ
Від рашистс