Гостинець від зайця…
Наші діди… І прадіди й батьки,
То жива мудрість українського народу,
То та історія, що йде через віки…
Із року в рік, від свого родоводу…
Здавалось би, старезний сивий дід,
А скільки в ньому ніжності й краси,
Міг захистити від усяких бід,
І дозволяв, усе...- Лиш попроси….
Кожен народ свої святині має,
А в українського— воістину святі,
Та хто ж із нас, скажіть, не пам’ятає?
Нехитрі ласощі в дитячому житті…
Нехитрі ласощі—черствий кусочок хліба,
І розповідь про нього… -Та яка!!!
Роззявиш рота, слухаючи діда,
Як перейняв він зайця-русака…
Дід півстоліття, як пішов у вічність,
Та я з любов’ю пам’ятаю…- До цих пір,
Переплітав фантазію і дійсність,
Розповідав, заходячи у двір…