Історія білоруського Мозиря нерозривно пов’язана з Україною уже тому, що в часи Київської Русі він входив до складу Київського князівства, а в ли­товські часи входив як центр повіту до цього ж князівства.

Навіть в новітній період історії Мозир входив у 1918-1920 рр. до складу УНР. Природно, що існували потужні зв’язки (економічні, політичні, церковні, культурні) цього міста з Україною. Ми зупинимося тільки на одному епізоді церковних зв’яз­ків середини XVIII ст. Тоді Мозир у складі Мінського воєводства, як і пере­важна більшість білоруських земель, перебував під владою Речі Посполитої. Але в церковному відношенні він продовжував перебувати у складі Київської митрополії. Нашу увагу привернув епізод, пов’язаний з Різдво-Богородицькою церквою Мозиря, яка не була предметом зацікавлення дослідників. Цей епізод висвітлюється у виявлених нами документах з архіву київського мит­рополита Тимофія Щербацького (керував кафедрою у 1748-1757 рр.), які зберігаються в Інституті рукописів (далі — ІР) Наукової бібліотеки України ім. В. Вернадського у Києві (далі — НБУВ).
У травні 1757 р. настоятель неіснуючої нині Різдво-Богородицької церкви о. Гавриїл Кунцевич і група парафіян звернулися до митрополита Тимофія Щербацького з поданням. У ньому вони просили дозволу знести старий храм, а на його місці збудувати новий (водночас всередині старої церкви було ви­рішено поставити тимчасову малу церкву до побудування нової). Старий храм було за їх свідченням збудовано у 1587 р. http://nashkraj.info/do-istoriyi-rizdvo-bogoroditskoyi-tserkvi-u-moziri-u-seredini-xviii-st/