Д О П О К И ?

Не за грабіж тарифно-дикий,
Не за такий жебрацький стан,
Не за пузатих – жирні пики...
Стояв у Києві Майдан!
Не за «арсеньївські реформи»,
Не зе «рошенівські діла»,
Не за сумні прожитку норми...
Лягли беззахисні тіла!
При владі знов у нас – жорстока,
Спотворено-цинічна рать...
Скажіть, керманичі, – допоки
Народ, як липку, будуть драть?!
Ви всі – з прибутком. Ми – при злиднях.
Людське терпіння – на межі...
Допоки у війні гібридній
«Двохсоті» йтимуть вантажі?
І вдови, й сироти, й каліки?
Щодня – виття сирен «швидких»?
Допоки будуть крові ріки? –
Питання мертвих і живих.